Що таке інтелектуальна інвалідність
Інтелектуальна непрацездатність відповідає затримці когнітивного розвитку деяких дітей, що може бути сприйнято труднощами в навчанні, малою взаємодією з іншими людьми та неможливістю виконувати прості та відповідні дії для їхнього віку.
Інтелектуальна інвалідність, яку ще називають ДІ, - це порушення розвитку, яке страждає приблизно від 2 до 3% дітей і може статися через декілька ситуацій, від ускладнень під час вагітності чи пологів, до генетичних змін, таких як синдром Дауна та наприклад, синдром крихкого Х. З’ясуйте, які особливості синдрому тендітного Х.
Цей розлад може бути сприйнято батьками або вчителем у школі, однак лікування повинно здійснюватися мультидисциплінарним колективом з метою стимулювання всіх пізнавальних функцій, сприяння процесу навчання та стосунків з іншими людьми. Таким чином, важливо, щоб дитина мала прямий і постійний моніторинг у педіатра, логопеда, педагога та психотерапевта, наприклад.
Як визначити
Виявити інтелектуальну інвалідність можна, спостерігаючи за поведінкою дитини щодня. Зазвичай вона не проявляє тієї самої поведінки, що й інші діти того ж віку, і завжди потрібно, щоб доросла або старша дитина була поруч, щоб сприяти виконанню якоїсь дії, наприклад.
Зазвичай діти з порушеннями інтелекту мають:
- Труднощі в навчанні та розумінні;
- Складність адаптації до будь-якого середовища;
- Відсутність інтересу до повсякденної діяльності;
- Ізоляція, наприклад, від сім'ї, колег чи вчителя;
- Утруднення координації та концентрації.
Крім того, можливо, що у дитини спостерігаються зміни апетиту, надмірний страх і не в змозі виконувати діяльність, яка раніше могла б.
Основні причини
Найчастішою причиною інтелектуальної непрацездатності є генетичні зміни, такі як синдром Дауна, крихка Х, Прадер-Віллі, Енджелман і Вільямс, наприклад. Усі ці синдроми трапляються через мутації в ДНК, що може спричинити, серед інших симптомів, інтелектуальну недостатність. Іншими причинами інтелектуальної непрацездатності є:
- Пренатальні ускладнення, це ті, що трапляються під час вагітності, такі як пороки розвитку плоду, гестаційний діабет, вживання наркотиків, куріння, алкоголізм, вживання наркотиків та інфекції, такі як сифіліс, краснуха та токсоплазмоз;
- Перинатальні ускладнення, які трапляються з початку пологів до першого місяця життя дитини, такі як зниження надходження кисню до мозку, неправильне харчування, недоношеність, низька вага при народженні та сильна жовтяниця новонародженого;
- Неправильне харчування та сильне зневоднення, що це може статися до кінця підліткового віку та призвести до інтелектуальної непрацездатності;
- Отруєння чи сп’яніння ліками або важкими металами;
- Інфекції під час дитинства, що може призвести до порушення нейронів, зниження когнітивної здатності, наприклад, менінгіту;
- Ситуації, що зменшують надходження кисню до мозку, що може спричинити інтелектуальну втрату. Знайте основні причини гіпоксії мозку.
Окрім цих причин, інтелектуальна недостатність може статися вродженими помилками обміну речовин, які є генетичними змінами, які можуть відбутися в метаболізмі дитини та призвести до розвитку деяких захворювань, таких як вроджений гіпотиреоз та фенілкетонурія. Розумійте краще, що таке фенілкетонурія.
Що робити
Якщо поставлений діагноз інтелектуальної вади, важливо, щоб когнітивні та інтелектуальні можливості дитини часто стимулювалися, важливим є моніторинг з боку мультидисциплінарної команди.
Наприклад, у школі важливо, щоб вчителі зрозуміли потребу учня у труднощах та розробили конкретний план навчання дитини. Крім того, важливо підтримувати його інтегрованим та заохочувати ваш контакт та взаємодію з іншими людьми, що можна зробити, наприклад, через настільні ігри, пазли та міми. Ця діяльність, крім сприяння соціальному контакту, дозволяє дитині стати більш зосередженою, що змушує його трохи швидше вчитися.
Важливо також, щоб учитель поважав темп навчання дитини, повертаючись до легших предметів чи заходів, якщо це необхідно. Під час процесу стимулювання навчання цікаво, що вчитель визначає спосіб, як дитина краще засвоює інформацію та зміст, наприклад, через зорові чи слухові стимули, і тоді можна створити план навчання, заснований на найкращій відповіді дитини.
